Jesuit College(Ivano-Frankivsk)

In 1669, the grandfather of Stanislaviv, Andrzej Potocki, founded in the city a "colony" of the Krakow Academy, commonly called "academy", which was taken care of by the capitals of the Roman Catholic Church.

Juzef Potocki, unlike his father Andrzej, was an admirer of the Jesuit order and set himself the goal of creating a college. This is evidenced by the information stored in the archives of the law "Erizioiae asi Sepegalib" ("Letters to Generals"). To this end, he addressed a letter dated in Stanislaviv on November 28, 1714, to the General of the Tamburini Order with a request to send Jesuit fathers to Stanislaviv to strengthen the Christian faith, among whom he wanted to see the Polish Jesuit Msgr. Tomasz Zalenski (in particular, he helped Hetman Pylyp Orlyk to contact the family that lived in the city), who soon - in early 1715 - settled in the Stanislav as a chaplain of the voivode Juzef Potocki.
The governor gave the Jesuits who arrived the land near the Tysmenytsia Gate, where the Potocki wooden castle was once located. Soon they began to build a church there. At the same time, the Jesuits restored the wooden building of the former academy, and in September 1716 several classes were solemnly opened in it. However, due to lack of funds, training was conducted only in the lower classes: infima, grammar and syntax. Only the next year two higher classes were opened - poetry and rhetoric, and a year later a two-year course of philosophy was created at the expense of the royal colonel Pavel Vitoslavsky, who provided 6000 zlotys for this cause. The new home of the Jesuits was called the residence and was subordinated to the College of St. Peter in Lviv.
In the wooden house that preceded the stone Jesuit college, joint services were held since 1717. The first of them took place during the beatification of Bl. Francis. On that day, the altar was decorated with damask with the coats of arms of France, Poland, Rus, Galician land and the Potocki house.
In 1717 at the Galician Sejm the nobility of Pokuttya adopted a special tax in favor of this school. In 1726, Juzef Potocki's wife Victoria of Leszczynski opened the departments of French and German.
In the 1730s, the construction of a stone college began, which lasted more than 10 years. In 1744, the collegium was opened in a brick building.
In Soviet times, the church was protected as an architectural monument of the Ukrainian SSR.

The building is an architectural monument built in 1744. It is located on the central square - Sheptytsky Square, and is considered the oldest educational building in the city. The collegiate of the Jesuit order is oriented with the altar to the west, it faces Sheptytsky Square with the northern side facade. This architectural monument in the plan is an elongated rectangle. The main facade is designed in classicism. The windows and doors are framed with overhead platbands - platbands. The second floor windows are surrounded by rectangular window sill niches. The northern and western facades are designed without decoration.

After the Carpathian region was ceded to Austria, the Austrian government in 1773 "abolished" (banned the activities) of the Jesuit order, the college continued to operate without the care of the fathers. On November 1, 1784, a state gymnasium began to operate in its premises (such prominent figures as Ivan Vahylevych - Ukrainian writer, one of the organizers of the "Russian Trinity", and Mykhailo Yatskiv - Ukrainian writer, activist of the "Young Muse" - studied there).

From the middle of the XIX century the city became the seat of Greek Catholic bishops, who began the restoration of the church. After the restoration, the Jesuit church became the Holy Resurrection Cathedral. The restoration and decoration of the church took place thanks to the financial assistance of Bishop A. Sheptytsky.

У 1669 році дідич Станиславова Анджей Потоцький заснував у місті «колонію» Краківської академії, яку зазвичай називали «академія», якою опікувались капітуляри РКЦ.
Юзеф Потоцький, на відміну від свого батька Анджея, був шанувальником ордену єзуїтів і поставив собі за мету створення колеґіуму. Про це свідчить інформація, що зберігається в архівах закону «Ерізіоіае асі СепегаІІБ» («Листи до генералів»). З цією метою він звернувся листом, датованим у Станиславові 28 листопада 1714 року, до генерала ордену Тамбуріні з проханням надіслати до Станиславова отців-єзуїтів для зміцнення християнської віри, серед яких він хотів бачити польського єзуїта кс. Томаша Заленського (зокрема, допомагав гетьману Пилипу Орлику контактувати з сім'єю, яка проживала у місті), який невдовзі — на початку 1715 року — оселився у тодішньому Станиславові як капелан воєводи Юзефа Потоцького.

Єзуїтам, які прибули, воєвода подарував землю поблизу Тисменицької брами, де колись був розташований дерев'яний замок Потоцьких. Невдовзі там почали зводити костел. Одночасно єзуїти відновили дерев'яний будинок колишньої академії, і у вересні 1716 року в ньому урочисто відкрили декілька класів. Проте через нестачу коштів навчання проводилось лише в нижчих класах: інфімі, граматиці і синтаксимі. Лише з наступного року відкрито два вищі класи — поетику та риторику, а ще через рік створено дворічний курс філософії за кошти королівського полковника Павла Вітославського, який надав на цю справу 6000 злотих. Нова оселя єзуїтів називалась резиденцією і підпорядковувалась колегії святого Петра у Львові.

У дерев'яному будинку, що передував мурованій колегії єзуїтів, з 1717 року проводились спільні богослужіння. Перші з них відбулися під час беатифікації бл. Францішка. В той день вівтар прикрасили дамаском з гербами Франції, Польщі, Русі, Галицької землі і дому Потоцьких.
1717 році на галицькому сеймику шляхта Покуття ухвалила спеціальний податок на користь цієї школи. 1726 року дружина Юзефа Потоцького Вікторія з Лещинських відкрила кафедри французької на німецької мов.
У 1730-х роках розпочали будівництво мурованого колеґіуму, яке тривало понад 10 років. У 1744 році відбулося відкриття колеґіуму в мурованому приміщенні.
В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР.

Приміщення — пам'ятка архітектури, збудована у 1744 році. Розташована на центральній площі — Майдані Шептицького, і вважається найстарішою освітньою будівлею міста. Колегіата ордену єзуїтів орієнтована вівтарем на захід, на Майдан Шептицького вона виходить північним бічним фасадом. Дана пам'ятка архітектури у плані являє собою витягнутий прямокутник. Головний фасад спроектований у рисах класицизму. Вікна і двері обрамлені накладними планками — наличниками. Вікна другого поверху оточені прямокутними підвіконними нішами. Північний і західний фасади спроектовані без декору.

Після того, як Прикарпаття відійшло до Австрії, автрійський уряд у 1773 році «скасував» (заборонив діяльність) ордену єзуїтів, колегія продовжила діяльність без опіки отців. У її приміщенні 1 листопада 1784 почала діяти державна гімназія (навчались такі видатні постаті, як Іван Вагилевич — український письменник, один з організаторів «Руської трійці», ХХ ст — Михайло Яцків — український письменник, діяч «Молодої музи»).

З середини XIX ст. місто стало осідком греко-католицьких єпископів, які приступили до реставрації костелу. Після реставрації костел єзуїтів став Свято-Воскресенським катедральним собором. Реставрація та художнє оформлення церкви відбулось завдяки фінансовому сприянню єпископа А. Шептицького.